Лекційний матеріал з теми  "Аксіологія - філософське вчення про цінності"

 

Методичні рекомендації для підготовки до семінарського заняття

Вивчення питання «Цінності як ядро культури і духовного світу людини» слід починати з осмислення загальної характеристики аксіології як філософського вчення про цінності і їх природу. Студенти повинні звернути увагу на те, що предметом аксіології є цінності всіх типів, їх природа, зв'язок різних цінностей між собою, з соціальними і культурними факторами і структурою особистості. Для цьго студентам необхідно зайти на сайт philosophvsm.jimdo.com і прочитати та розібрати лекційний матеріал з теми «Аксіологія -  філософське вчення про розвиток» та відповідну тему в основній літературі. Особливу увагу необхідно звернути на питання визначення поняття «цінність», теорії походження цінностей, їх класифікації та функції.

Крім вищезазначеного, необхідно звернути особливу увагу на проблему етичних і загальнолюдських цінностей. Студентам необхідно звернути , перш за все, увагу на визначення моральних цінностей, виявити їх природу, сутність і функції. Особливої уваги потребує вивчення питання про такі цінності як свобода, добро і зло, справедливість як базових для становлення людини як особистості. Також, студенти повинні самостійно підготуватися до обговорення проблеми «Цінності як ядро культури і духовного світу людини». Для цього студенти мають достатньо глибоко засвоїти знання про особливості різних цінностей, їх види, функції, спосіб реалізації в житті людини і суспільства.

 

 

 

Аксіологія – філософське вчення про цінності

 

План

1.Аксіологія як вчення про цінності.

2.Філософські концепції цінностей.

3.Класифікація та функції цінностей.

4.Цінності як ядро духовного світу людини.

 

 

1. Аксіологія як вчення про цінності.

Людина, як відомо, вступає в різноманітні відношення зі світом. Вона пізнає, оцінює і практично перетворює його. Оцінне відношення людини до світу вивчає аксіологія, або теорія цінностей.

Аксіологія — філософська дисципліна, що вивчає сутність, типи і функції цінностей.

В українській мові у тому самому значенні, що термін «цінність» вживається термін «вартість».

Кожній сфері буття людини відповідають певні цінності. До цінностей відносять передусім усе те, що природа надала в користування людині — чисте повітря, воду, корисні копалини, родючі ґрунти, ліси, багаті на рибу ріки і моря. Це — цінності природиНегативними природними факторами є брудне повітря, землетруси, вулкани, смерчі та інші природні явища, які завдають шкоди господарській діяльності і не є бажаними для людини.

Цінністю є здоровий стан організму (біологічні, вітальні цінності), а її антиподом — хвороба. Цінностями є певні душевні стани (психічні цінності)— відчуття комфорту, піднесеності, закоханості, радості, щастя та ін. Протилежними їм є переживання смутку, нещастя, горя.

Соціальними цінностями є зайнятість населення, злагода в суспільстві, порядок, мир, їм протистоять безробіття, соціальні катаклізми, антагонізми, війни.

До сфери духовних цінностей належать найвищі ідеали людства (добро, прекрасне, істина, свобода, справедливість, святість) і предмети культури, в яких вони об'єктивувались (художні твори, релігійні, моральні і юридичні системи, наукові та філософські теорії), їх антиподами є зло, хиба, потворне, несправедливість, гріховність і явища, в яких вони втілились.

Усі ці різноманітні явища і предмети робить цінностями, об'єднує певне відношення до них людини. Всі вони спрямовані на благо людини, на її утвердження в житті. Саме в цьому і полягає основна особливість цінності.

Цінність — феномен, який об'єктивно, за своєю природою є благом для людини, спрямований на утвердження її в бутті, реалізацію її творчих можливостей.

Однак таке визначення розкриває лише один аспект цінностей — об'єктивістський. Воно не бере до уваги суб'єкта, його свідомість. За цим визначенням, чисте повітря, здоров'я є цінностями, незалежно від того, усвідомлює це людина чи ні.

У суб'єктивістському аспекті цінність залежить від свідомості суб'єкта, оскільки нею вважають лише те, що суб'єкт цінує, чому надає значення. Справді, можна вважати, що корисні копалини, здоров'я, відповідні душевні стани і феномени культури є цінностями, оскільки люди (суб'єкти) надають їм такого значення, вільно їх вибирають з-поміж інших з огляду на конкретні їх переваги. Тому з суб'єктивістської позиції, цінністю є все, що люди вибирають, чому свідомо надають перевагу.

Цінність – це значимість чогось для людини. Це те, до чого людина прагне заради нього самого.

Відмінність між обома підходами не така вже й суттєва, оскільки корисні копалини, чисте повітря, душевний комфорт, мир, моральні ідеали є цінностями для них обох. Однак об'єктивістська позиція передбачає, що цінності існують об'єктивно, незалежно від свідомості суб'єкта, а він може лише правильно чи неправильно оцінювати, використовувати їх. Суб'єктивістську позицію характеризує визнання того, що цінності конституюють (творять) суб'єкти. Залежно від розуміння природи, сутності цінностей вибудовувалися їх об'єктивістські і суб'єктивістські концепції.

 

 

2. Філософські концепції цінностей.

 

Об'єктивістські концепції цінностей.

Визнання і сприйняття цінностей з об'єктивістських позицій пов'язане із з'ясуванням, хто визначив цінності, надав значення блага певним феноменам. Прихильники цієї позиції вважають, що джерелом цінностей є Бог, природа, культура (історія). Так, представники об'єктивного ідеалізму, неотомізму, а також німецький філософ, Е. Гуссерль і його послідовники доводили, що цінності констатуються (творяться) трансцендентальним суб'єктом, але вони утворюють самостійну сферу цінностей, яка набуває об'єктивного характеру. А те, що одну і ту саму цінність у різні часи тлумачать по-різному, на думку феноменологів, не заперечує її незмінного і вічного характеру.

На основі вихідних засад об'єктивістських напрямів в Новий час була сформульована концепція природних прав людини, яка задекларувала основні цінності буржуазного суспільства (право на життя, свободу, результати власної праці), хоча ідеалісти виводили ці права від Бога, а матеріалісти — з природи. Ця концепція є яскравим виявом об'єктивізму. Вона проголошує природні права вічними, незмінними, незалежними від свідомості людини, волі законодавців.

Однак абсолютизація природних прав є теоретично безпідставною і практично небезпечною. Адже ця концепція, зародившись у Західній Європі, відповідає духу і стилю життя цієї культури. З нею не цілком узгоджуються інші культури, з яких складається сучасний світ (мусульманська, індійська, китайська). Нав'язати силою її цінності (СРСР — Афганістану, США — Іраку), значить свідомо провокувати конфлікт. В сучасних умовах концепція природного права може стати ідеологією глобалізму, який є далеко не однозначним явищем.

Суб'єктивістські концепції цінностей.

Позиції суб'єктивізму дотримується насамперед психологізм — течія, представники якої визначають цінності через психічні стани суб'єкта. Як відомо, ще софісти проголосили людину, взяту на рівні психічних інтересів, мірилом всіх речей — корисного, справедливого тощо. Найвпливовішою серед сучасних психологістів є концепція засновника прагматизму, американського філософа Чарлза-Сандерса Пірса, який розглядав цінність як те, що задовольняє потребу людини.

До сфери цінностей Кант і його послідовники зараховували вищі цінності, які підносять людину над реальним буттям. На цій підставі вони трактували цінності як те, що повинно бути. Так Імануіл Кант трактував цінність як вимогу, звернену до волі; це цілі, що стоять перед людиною; значимість тих чи інших фактів для особистості.

Фрідріх Гегель поділяє цінності на: економічні – це речі, які мають мінову ціну і виступають в якості товару. Ці цінності завжди відносні, тому-що залежать від попиту, продажу і смаку публіки; і духовні  - це цінності пов’язані із свободою духу, тобто все, що має цінність і значимість як духовне по своїй природі.

Загалом, серед філософів немає єдиного розуміння цінностей і способу їх буття. Це зумовлено як розмаїттям філософських концепцій, так і складністю предмета дослідження. Людина, яка прямо чи опосередковано визначає цінності, є складною і суперечливою істотою. Вона і свідомо вибирає цінності, і поставлена самою природою в ціннісне відношення до певних речей. Вона є і матеріальною істотою, для якої, наприклад, повітря, вода є базовими цінностями, які забезпечують її існування, водночас вона і духовна істота, яка через утвердження вищих цінностей підноситься над тваринним буттям і може, навіть відмовитися від життя.

 

 

 

                              3. Класифікація та функції цінностей.

 

За традиційною класифікацією цінності поділяють на матеріальні (цінності, які існують у формі речей — одяг, продукти харчування, техніка, храм, картина) і духовні — моральні, релігійні, художні, політичні та ін.

З огляду на роль цінностей у житті людини виокремлюють цінності-цілі і цінності-засоби. Цінностями-цілями вважають найзагальніші життєві орієнтири, які не потребують обґрунтування, а мають значення самі по собі, їх людина сприймає на віру, вони є очевидними для неї. Такими цінностями є, наприклад, істина, добро, прекрасне, життя, кохання, щастя. Цінності-засоби втілюють у собі певну ситуативну мету, вони служать засобами досягнення інших, значиміших цілей. Наприклад, молоді люди важливим у своєму житті часто вважають одяг, мобільний телефон тощо. Для модниць він навіть може бути самоціллю, але для більшості — засобом самоствердження, привернення до себе уваги, що також може розглядатися лише як засіб у досягненні життєвого успіху (кар'єри, кохання), а кар'єра — як засіб здобуття слави, багатства.

Цінності-цілі та цінності-засоби мають узгоджуватися між собою. Шляхетну мету, наприклад, не можна втілювати нищими засобами, а якщо для її утвердження потрібні саме такі засоби, то вона не є шляхетною.

Функції цінностей

1. Функція конституювання сенсу життя. З'ясовуючи, що є добро, прекрасне, істина, справедливість тощо, цінності конституюють сенс людського життя, утворюють його духовну основу.

2. Орієнтаційна функція цінностей. У житті людини і суспільства цінності визначають напрями, зразки діяльності. Будучи орієнтирами, вони постають у формі ідеалів — вільно прийнятих зразків поведінки, прообразів досконалих предметів, які орієнтують людину на піднесення над буденною реальністю.

3. Нормативна функція цінностей. Вона тісно поєднана з орієнтаційною функцією. Як відомо, цінності не тільки формують ідеали, вони передбачають вибір людини на користь добра, прекрасного, справедливого, стають нормами діяльності людей. Норми — це правила, вимоги, закони поведінки, які виводяться із сенсу цінності.

 

4.Цінності як ядро духовного світу людини.

 

Отже, цінності є невід'ємною складовою духовного життя людини, обґрунтовують ідеали і норми, єднають суспільство духовно. І не дивлячись на багатовимірність аксіологічної проблематики, цінності завжди є людськими. Особливе місце серед цінностей займають найвищі цінності.

Найвищі цінності:

1.Людське життя.

2.Право на вибір життєвого призначення.

3.Свобода.

 

Свобода – це можливість вільно формувати свій світогляд і діяти відповідно до власних переконань, це можливість практично змінювати дійсність, по іншому її упорядковувати, або спрямовувати.

Барух Спіноза визначав свободу як усвідомлену необхідність. Свобода – це завжди відповідальність, тому-що  передбачає можливість діяти по різному.

 

Види своболи:

1. Зовнішня – можливість змінювати обставини життя практично, реально.

2. Внутрішня – вміння зберігати розкутість думки її сміливість за будь яких обставин життя.

3. Свобода дії – можливість фізично здійснювати певні операції.

4. Свобода волі – визнання того, що сама людина є вихідним пунктом у внутрішньому ставленні до будь чого.

Але особливе місце серед свобод людини займає свобода вибору   - це можливість, за будь яких обставин, діяти по різному. Саме свобода вибору є основою відповідальності.

 

Висновки:

 

Аксіологія - це теорія цінностей, філософське вчення про природу цінностей, їх місце в реальності та про структуру ціннісного світу, тобто про зв'язки різноманітних між собою духовних і матеріальних чинників, та їх зв'язок зі структурою особистості.

Питання для самоперевірки            

1.Що вивчає аксіологія?

2. Що таке цінності і якими вони бувають?

3. Як поняття «ідеал» співвідноситься з поняттям «цінність»?

4. В чому відмінність об’єктивістського та суб’єктивістського пояснення(концепцій) цінностей?

5. В чому сутність матеріальних(економічних) і духовних цінностей?

6. Як реалізовуються функції цінностей в житті людини і суспільства?

7. В чому сутність найвищих цінностей для людини?

8. В чому сутність свободи як найвищої цінності?